Мереживне шиття — це особлива техніка шиття, яка передбачає створення ажурних візерунків і орнаментів шляхом переплетення. Виготовлення мережива є досить складним і копітким процесом, вимагає певних навичок, досвіду й умінь.

До появи технологій машинного виробництва мереживних виробів такі речі були предметом розкоші і користувалися попитом переважно серед багатих і заможних людей, а всі тонкощі і нюанси цього мистецтва передавалися з покоління в покоління. Сьогодні ж пошиттям мережива можуть займатися всі бажаючі, оскільки всю необхідну інформацію для освоєння цієї техніки можна легко знайти у вільному доступі.

Сфера застосування мереживних виробів

Техніка мереживного шиття широко використовується при ручному і машинному виробництві різних видів текстильної продукції. Декоративні елементи, виготовлені цим способом, можуть застосовуватися в якості прикрас для одягу (комірів, жіночої нижньої білизни та ін) Деякі види текстильних виробів можуть повністю складатися з мережива — шарфи, блузи, накидки, сукні та ін

Також ця методика застосовується для створення елементів декору. Мереживні декоративні панно, тюлі, скатертини, серветки та інші предмети відмінно прикрашають інтер'єр, виглядають стильно і оригінально.

Види мережива

При виготовленні мереживних виробів, найчастіше використовуються такі способи шиття:

• гіпюр. Відмінною особливістю цієї техніки є те, що мотиви гипюрового мережива можна з легкістю роз'єднати і обробити окремо. Як правило, для шиття гіпюром використовується тонка ткане полотно, яке покривають філігранної вишивкою і потім видаляють тканину;
• коклюшечное мереживо. Вироби виготовляються з використанням невеликих шпульок (коклюшки). Для отримання візерунків, орнаментів та інших мотивів застосовується особлива методика переплетення ниток, при якій волокна перекручуються і схрещуються з декількох (як мінімум двох) коклюшки;
• прошва. Декоративні мереживні вироби, пошиті таким способом, що використовуються переважно як окремих прикрас. Також це мереживо часто застосовують для з'єднання окремих елементів одягу;
• білизняне мереживо. Найчастіше такі вироби виробляють з допомогою швейних машинок. В якості основних матеріалів використовуються поліестер і еластан. Готові вироби виходять м'якими, розтяжними, еластичними і приємними на дотик;
• строчевая вишивка. При такому способі шиття на тканини створюються невеликі отвори, які в подальшому обшиваються тонкими нитками по колу. Як правило, тканина та нитки мають один і той же колір (переважно білий).

Це лише короткий перелік способів виготовлення мережива. Даний список можна доповнити такими техніками, як біла гладь, ажурне та филейное мереживо, хардангер, мистецтво та ін. Детальну інформацію про кожну з них можна отримати у спеціалізованих посібниках для рукодільниць.